Святий Сава

Житіє святого Симеона (Уривки)

І прибуває у луг спокою, між деревами прекрасних висотою і плодами, на яких співають милі птахи, де слухавши проживає мирне, і безтурботне, і божне життя, укорінившись добро правовір'ям і світло сіючи, яке стало як прекрасне дерево у доброму притулку, тобто Свята Гора. А серед цього знаходить якогось бажаного монаха, як солодкоголосу пташку і пустиньолюбну горлицю, милу христолюбну втіху старцеві, і колись ним відгодоване ягня, відросток від плоду його і цвітіння від кореня його, а тут є і приємний аромат.Тут відчув він і ніжний запах, бо, уістину, побажав, і відпочив на луці прекрасній, де співали птахи, змінюючи голоси, і наповнювався п'ятьма премудрими почуттями, спогляданням, слуханням і вдиханням пахощів, співом і милуванням пташок. Бо пішов із рідного краю свого у святу цю луку, у Святу Гору, і знайшов давнішній монастир, що звався Мілеє, Введення святої і преславної Владичиці Богородиці, розвалений звідусіль від руки безбожних воїнів. І другий інший подвиг здійснив, і потрудив старість свою, маючи й мене, хоч і недостойного, собі в помічники. Як тут все оновив та створив лад, тоді й те святе місце звів, і там не позбавив нас ні оновлення, і згадки, і прихистку.

І, зібравши там багато ченців, поставив деякого пречесного мужа, на імення Мефодія монаха, і після того, як скрізь достатньо навів лад для монастиря та тих, хто живе у ньому, пробув вісім місяців, творячи труди і несказанні діла духовні, які не може виразити розум людський. Бо не тільки тут, у монастирі своєму, айв усій Святій Горі і всім монастирям тут, дав пребагато милості на згадку собі та нащадкам своїм.

– Чадо моє солодке і утіхо старості моєї, сину, слухай мої слова, до них приклони своє вухо, і щоб не збіднювались джерела життя твого, зберігай їх у своєму серці. Бо дається життя усім хто їх знаходить. Всілякою їжею годуй своє серце, бо від неї йдуть витоки життя. Віддали від себе неприємні різкі вуста, а також і ті, котрі ображають тебе. Очі твої нехай дивляться прямо, а брови нехай реагують лише на те, що праведне. Прямо ходи своїми ногами і шляхи свої виправляй. Не відходь ні на право, ні на ліво, адже шляхи, що справа знає Бог, а зліва – розпуста. А ти учися тому, що є справжнє, щоб життя твоє було в мирі. Сину, слухай мою премудрість, до моїх слів приклони своє вухо, щоб запам'яталась тобі моя думка на благо, все що відчуваю, те і говорю тобі. Бережи, сине, закон батька твого, не відкидай повчань матері твоєї. Бо блаженний чоловік, який слухає мене, і людина, яка шляхи мої береже. Непопутайся з нерозумним. Шукай премудрості, щоб зберегти життя. Виправ знання на розум так як той що корить зло, притягне до ненависті, а той який зображає нечастивого, буде відмовляти собі. Не викривай зле, тебе зненавидять. Викривай премудрого і тебе покохають. Покажи премудрому провину, а повчання праведному, і продовжать її приймати. Початок премудрості страх Господній, а і знання святих речей є розум, а розуміти благий помисел. Тому що таким господством багато проживете, і придасть тобі рік життя

І простягнув руки блаженні свої, і поклав на шию мою грішну і починає жалісно плакати, даруючи мені солодкі свої поцілунки, і починає говорити:

- Чадо моє улюблене, світлість очей моїх, і втіха, і захисник старості моєї, ось хоча б встигнути розлучитися нам. Ось вже відпускає мене Владика з миром, за його словами, щоб здійснити, що сказано: "так як земля і в землі підеш, як чужий". А ти не тужи, чадо, дивлячись на моє розставання, так як це чаша для всього загального. Тому, якщо тут розстанемося, там ми знову зустрінемося, де більше немає розставань.

Переклад Нагорної Крістіни, Поліщук Івани, Сигіль Соломії, Єременко Тетяни (Свети Сава. Сабрани списи, Београд, Просвета СКЗ, 1986.)