Лідія Непоп-Айдачич

Стереотип квітки в польській мові та культурі (на матеріалі словників польської мови). Частина 1

Вивчення стереотипу квітки в польській мові та культурі є важливим етапом дослідження польського світосприйняття, закодованого в мові. Стереотип квітки є фрагментом мовної картини світу поляків. Питання ж мовної картини світу є чи не найактуальнішим в сучасному слов’янському мовознавстві загалом та етнолінгвістиці зокрема. В нашій праці ми використовуємо методологію, розроблену Єжи Бартмінським для етнолінгвістичного “Словника народних стереотипів і символів” [1:55–86; 2:57–67; 10]. Дослідження здійснюється на матеріалі даних, зібраних нами в Етнолінгвістичному архіві й бібліотеці Відділу текстології та граматики сучасної польської мови Інституту польської філології Університету Марії Склодовської-Кюрі в Любліні (керівник відділу – Є. Бартмінський)*. З огляду на значний обсяг матеріалу (документація для лексеми kwiat налічує понад 3,5 тис. контекстів), стереотип квітки у польській мові та культурі розглядається нами в серії розвідок. У цій роботі, яка є першою в серії, ми опрацьовуємо дані історичних (“Старопольський словник” [9] і “Словник польської мови XVI ст.”[8]) та двох тлумачних словників польської мови (“Словник польської мови” М.С.Б. Лінде [5] й т. зв. “Варшавський словник” [7]), в яких представлені дані про польську мову до ХІХ ст.

До вивчення образу квітів у польській мові принагідно зверталися Єжи Бартмінський, Станіслава Нєбжеговська, аналізуючи окремі проблеми, пов’язані з категоризацією та визначенням набору фасетів для відтворення стереотипів квітів [3; 4], Анна Вєжбіцька [11]. У монографії Дороти Пєкарчик вивчається мовний образ квітів, реконструйований на матеріалі сучасної польської поезії [6]. Ми ж досліджуємо образ квітів на матеріалі лексикографічних, фольклорних, етнографічних даних і прагнемо реконструювати відповідний фрагмент польської народної (не авторської) мовної картини світу.

Метою нашої статті є аналіз даних вищеназваних словників польської мови, встановлення складових семантики лексеми kwiat ‘квітка’ (і похідних від неї: kwiatek, kwiateczek, kwiatuszek ‘квіточка, квітонька’, kwiecie ‘квіти, цвіт’) та її змін у діахронії.

“Старопольський словник” фіксує два значення лексеми kwiat, kwiet: ‘квітуча рослина’ та ‘частина рослини, звичайно кольорова, що містить статеві органи’ [9:476–477]. Крім уживання слова в прямому першому значенні, зустрічаються випадки його використання також у переносному значенні, наприклад, у таких сполуках: kwiat czystoty panieńskie ‘квітка дівочої чистоти’, roszamy kwyath wyonyayączy ‘Ісус Христос’. Назва kwiat є також складовою окремих ботанічних назв: kwiat jabłkowy ‘якась рослина’, konikowy kwiat ‘буркун’, Maryje kwiat ‘льонок звичайний’, prosiany kwiat ‘жовтозілля звичайне’, zamorski kwiat ‘очевидно, кориця’, żytni kwiat ‘волошка’,– а також сполук, що називають квітку рослин певного сорту, напр.: bzowy kwiat ‘квітка бузку’, fijołkowy kwiat ‘квітка фіалки’ [9:476–477].

Похідна лексема kwiatek представлена у давній польській мові одним прямим значенням: ‘квітуча рослина’,– та переносними значеннями ‘Ісус Христос’, ‘Мати Божа’, ‘найдорожча квітка дівочої чистоти’, ‘польова квітка’ [9:477]. Збірним іменником на позначення ‘квітів, квітучих рослин або квітучих частин рослин, що містять статеві органи’ є kwiecie [9:477].

У “Словнику польської мови XVI ст.” [8:615] лексема kwiat зафіксована у п’яти значеннях: 1) ‘оздобна квітуча рослина, flos’; ‘частина насіннєвої рослини, яка є кінцевою частиною паростків із густо зібраним, дуже видозміненим листям, переважно кольоровим – орган статевого розмноження рослини (часто в рецептах як складова ліків)’; 2) ‘оздоба у формі квітки’; 3) ‘щось найкраще, вибір, прикраса’; 4) ‘остання неділя перед Великоднем, що зветься Вербною’; 5) сполуки у функції спеціальних назв [8:615–617].

Слово kwiat вживалося в XVI ст. як у прямому, так і в переносному значенні, а також у якості складової порівнянь, усталених словосполучень і фразеологізмів. Зафіксовано прислів’я: Kwiáth bez owocu / Wiara bez cnoty [8:615],– в якому підкреслюється така ж важливість цноти для віри, якою є важливість плоду для квітки. Стійке словосполучення “piękniejszy nad kwiata” [8:615] акцентує увагу на такій рисі квітів, як довершена краса.

Словосполучення “konikowy kwiat”, “królewski kwiat”, “marcowy kwiat”, “świętojański kwiat”, “żabi kwiat” є назвами окремих видів квітів, відповідно буркуна, нарциса, гадючої цибульки, хризантеми, любочки [8:615].

Найбільшою мірою закріпленими в польській мові XVI ст. переносними значеннями лексеми kwiat можна вважати: а) Ісус Христос; б) гарна дівчина [8:615].

Безумовно, вживаним був (і залишається надалі) біблійний зворот “kwiat polny” [8:615]. Христос сам був квіткою, адже він говорить у Пісні пісень: “Ego flos campi et lilium convallium” ‘я квітка поля й лілея долин’ (2,1).

У випадках, коли лексема kwiat позначала частину рослини, вона використовувалася в таких конструкціях: kwiat od czego, kwiat na czym, kwiat + означення, означення + kwiat [8:616].

Квітка, за Біблією, символізувала нетривалість і минущість земного життя. Це символічне значення актуалізувалося також у таких сталих зворотах: “kwiat polny” (укр. польова квітка), “kwiat opadający” (укр. опадаюча квітка), “kwiat trawy, trawny” (укр. квітка трави), “uwiędły, uschły kwiat” (укр. зів’яла, засохла квітка) [8:616].

Із другим значенням лексеми kwiat, ‘оздоба у формі квітки’, пов’язане використання прийменниково-іменникової конструкції w kwiat (укр. у квітку) на позначення візерунка у формі квітів на певному предметі [8:616].

Третє значення слова kwiat, ‘щось найкраще, вибір, прикраса’, є метафоричним, мотивованим уявленням про те, що квітка є найкращою частиною рослини. Ця семантика закладена в характерних конструкціях: kwiat czyj (укр. чий цвіт) , kwiat najpiękniejszy, osobliwy, przedniejszy, śliczny, woniący (укр. найкраща, особлива, перша ‘найважливіша’, гарна, запашна квітка); kwiat czystości (укр. квітка чистоти), pierwszy kwiat młodości (укр. перша квітка молодості), pierwszy kwiat urody (укр. перша квітка краси) [8:616–617].

Вживання лексеми kwiat у четвертому значенні, ‘Вербна неділя’, має цілком прозору мотивацію [8:617], пов’язану з особливостями відповідного релігійного обряду.

Уже в XVI ст. словосполучення з означуваним словом kwiat використовувалися зі спеціальним значенням: “kwiat z miedzi, miedziany” ‘дрібні частки очищеної міді, що залишаються при охолодженні міді в процесі випалювання’, “muszkatowy kwiat” ‘оболонка насіння мускатного дерева, використовувана як пряна приправа або ліки’, “pszeniczny kwiat” ‘найкраща частина зерна або дуже ніжне пшениче борошно найвищої якості’, “kwiat na życie” ‘дуже ніжне пшениче борошно найвищої якості’ [8:617].

Зменшувально-пестливі форми від kwiat, вживані в XVI ст., це – kwiatek, kwiateczek, kwiatuszek [8:617–619]. Форма kwiatek уживалася (звичайно з нейтралізацією демінутивної функції) в перших трьох значеннях вихідної лексеми kwiat [8:618–619], форма kwiateczek – у перших двох значеннях [8:617], а форма kwiatuszek – лише в третьому [8:619]. Названі демінутиви виступали (крім звичайного слововживання в прямому значенні) в таких конструкціях: а) у порівняннях (kwiatek, kwiateczek); b) у складі характерних словосполучень: kwiatek kwitnący, nadobny, piękny (najpiękniejszy), pisany, wdzięczny, wiosenny, wonny; kwiatki rozliczne, rozmaite; kwiatek się rozkwita, zakwita; kwiateczki nadobne, piękne, rozliczne, rozmaite, woniące та ін.; c) у складі виразів: “kwiatek polny”, kwiatek różany”; “kwiateczek polny”; “cnot kwiatki”, “kwiatek niewinności”, “kwiatek panieński, panieństwa”, “kwiateczek panieństwa”; “haftowane kwiatki”; d) у переносному значенні: про Матір Божу (nadroższy kwiateczku), про Ісуса Христа (kwiatek roże ślicznej); про Ангела (kwiatek niebieski); e) як елемент перифрази: “z rozlicznych kwiatków wysysane treści” (образно про мед ‘з різноманітних квітів висмоктані змісти’); f) у протиставленні: kwiatki – ciernie; g) у конструкціях: kwiatek czyj, kwiatek + означення, означення + kwiatek; h) у ряді: “kwiatki a sentencyje” [8:617–619].

Лексема kwiecie використовувалася в двох значеннях: 1) як збірний іменник для позначення квітів; 2) як назва чогось найкращого, прикраси, розквіту [8:620–621]. Характерними були такі словосполучення: kwiecie piękne, rozkoszne, rozliczne, rozmaite,– а також вираз “kwiecie polne”, що символізував минущість усього земного. Деякі сполуки вживалися як еквіваленти ботанічних назв “granatowe kwiecie” – укр. гранатове дерево, “kościelne kwiecie” – укр. нарцис, “świętej Maryjej Magdaleny kwiecie” – укр. валер’яна, “marcowe kwiecie” – укр. гадюча цибулька. Аналізоване слово виступало в синтаксичних конструкціях: kwiecie z czego, kwiecie czyje, kwiecie + означення, означення + kwiecie,– та порівняннях, а також уживалося в сполуках: “kwiecie panieńskiej czystości”, “kwiecie młodości” [8:620–621].

У “Словнику польської мови” М.С.Б. Лінде лексема kwiat визначається як ‘розквітлі бруньки якоїсь рослини, які з’являються перед плодом’ [5:567]. Ця ж риса квітів підкреслюється в цитованому автором виразі: Piękny kwiat na drzewie, znakiem bywa dobrego owocu (укр. гарна квітка буває ознакою хорошого плоду) [5:567]. Подальші приклади ілюструють уживання слова kwiat в конструкціях типу kwiat czyj: kwiat lipowy, kwiaty muszkatowe,– при цьому перше словосполучення, в якому йдеться про відповідну частину рослини певного сорту, активізує основне значення лексеми, а друге свідчить про спеціальне слововживання у значенні ‘жовта, дуже ароматна оболонка, яка вкриває плід мускатного дерева’ [5:567].

Фіксуються також випадки використання слова kwiat у переносному значенні: Młodzież jest kwiatem państwa, kto kwiat pielęgnuje, Ten z owocu niechybnie zawsze pożytkuje – укр. ‘молодь – цвіт держави, хто дбає про цвіт, безсумнівно завжди матиме користь від плодів’; Owoc przed kwiatem (rzecz przedwczesna) – укр. ‘плід до квітки (річ передчасна)’; Domagać się od młodego téj doskonałości, która poźniejszemu wiekowi jest przyzwoita, jest to w kwiecie szukać owocu dojrzałego (kto czeka, doczeka się) – укр. ‘вимагати від молодого тієї досконалості, яка властива пізнішому вікові, все одно, що шукати в квітці зрілого плоду’; kwiat wieku młodego zielony, w pięknym jest kwiecie wieku – укр. ‘зелений цвіт молодого віку’, ‘він у гарному цвіті віку’ [5:567].

Друге значення лексеми kwiat М.С.Б. Лінде визначає як ‘красиві квітучі запашні рослини на стеблах’ і пов’язує з ним назви Kwiaty, Kwietnia niedziela ‘Вербна неділя’, а також такі переносні значення, як ‘жертва вдячної пам’яті’ (kwiat rzućmy na mogiły Kochanowskiego – укр. ‘киньмо квітку на могилу Кохановського’) та ‘невинність, незайманість, цнота, вінок’ (kwiat, panieństwo, dziewictwo, prawictwo, wieniec) [5:567].

Третє значення – ‘квітка, вершина, вибір, першість, мета, найкраще’ – укр. цвіт (напр., kwiat wojsk… ‘цвіт військ’), мотивує використання слова kwiat для називання борошна найвищої якості [5:567].

Жир на м’ясі також називався лексемою kwiat [5:567].

Далі автор не нумерує значень лексеми kwiat, а лише фіксує їх: kwiaty (krosty) ‘гнійники’; kwiat niewieści (upław miesięczny) ‘менструація’; kwiat (członek wstydliwy) ‘чоловічий статевий орган’ [5:567].

Форми kwiatek, kwiateczek розглядаються М.С.Б. Лінде спільно як здрібнілі від kwiat. Крім описаних вище слововживань (спільних із kwiat), ці форми використовуються у функції лагідного звертання до особи: Mój ty kwiateczku różany! (rybko, perło!),– а також у значеннях: ‘ознака смерті, яка наближається, старості’ (Siwe włosy na głowie, kwiatki to są cmentarzowe (skazówki śmierci zbliżającej się, starości)); ‘сережки’ (kwiatki (zausznice)); ‘дівочість, незайманість’ (kwiatek panieński (wieniec, panieństwo)) [5:568]. Слово kwiatuszek тлумачиться в словнику як ‘пелюстки, які виростають зі спільної основи, а їхня верхня частина творить різноманітні форми’ [5:568]. Іменник kwiecie є збірним і пояснюється через лексему ‘kwiaty’ [5:569].

“Словник польської мови” Я. Карловича, А.А. Кринського, В. Нєдзвєдзького (т. зв. “Варшавський словник”) наводить 18 значень лексеми kwiat [7:662–663]: 1. бот. а) ‘частина рослини, в якій містяться органи плодоносіння, плодородні органи, тобто маточка і тичинки, що виходять з чашечки і огортаються віночком’ (переносне: ‘принади, прикраси, оздоблення краси; щось передчасне та ін.’); б) у спеціальних назвах: kwiat gorejący, kwiat Jowisza, kwiat kardynalski, kwiat klasztorny, kwiat królewski, kwiat lichtarzowy, kwiat miłości, kwiat mleczny, kwiat pyszny, kwiat słomiany, kwiat św. Jakuba, kwiat św. Trójcy, kwiat wodny. 2. ‘рослина, особливо в вазоні’; 3. kwiat muszkatołowy albo muszkatowy ‘оболонка, яка оточує мускатне зерно’; 4. перен. kwiat młodości, życia, wieku ‘пора молоднечого розквіту’; 5. перен. ‘щось/ хтось найвище, відбірне, вершки’. Також відбірне борошно, пшеничний хліб з найбілішого й найдрібнішого борошна; 6. заст. ‘дівочість, невинність, правість, вінок’; 7. заст. ‘Вербна неділя’; 8. kwiat, kwiatek ‘жир на м’ясі’; 9. заст. ‘короста’; 10. ‘біла пляма на нігті’; 11. жарт. ‘пеніс’; 12. а) na kwiaty = na wiosnę ‘на весну’; б) złoty kwiat ‘корсет нареченої’; 13. хім. ‘деякі препарати у вигляді кристаликів, дрібного порошку…’ kwiat siarkowy, cynkowy; 14. фізіол. ‘менструація’ kwiaty białogłowskie, niewieście, kwiat biały; 15. кожум. kwiat kory garbarskiej ‘шматки живої матерії у вигляді жовтого слизу, які з’являються на дубовій корі’; 16. дегустат.: ‘властивий вину запах, букет’; 17. мислив. а) ‘хвіст оленя, лані’; б) ‘білий кінець хвоста лисиці’; 18. пивоварське kwiat słodowy ‘сухі корінці, відділені від солоду’ [7:662–663].

Похідна від лексеми kwiat форма kwiatek у першому значенні описується через відсилання до kwiat. Словосполучення kwiatek panieński вживається зі значенням ‘дівочість’. Спеціальною назвою рослини є сполука kwiatek wdowi. Застаріле значення слова kwiatek – ‘сережка’. Як kwiat, так і kwiatek може означати ‘жир на м’ясі’. Також kwiatek називає ‘піну на пиві в бокалі’, а в мові мисливців – ‘хвіст лані’ [7:663–664].

Лексема kwiateczek (арх. kwiateczka) пояснюється через вихідну основу kwiat, додається лише її можливе вживання при звертанні до людини: Mój ty kwiateczku!– а також зазначається використання синонімів kwiateczek та kwiatuszek у ботанічній термінології для позначення ‘квіткових листків/ пелюсток укладених у формі зірки’ [7:663]. Форма kwiatuszek відсилає до kwiat та kwiateczek [7:664].

Іменник kwiecie кваліфікується як збірний для kwiaty, kwiatki, а також як синонім для kwiat у кожум’яцькій лексиці [7:663].

Лексема kwiat протягом XV–ХІХ ст. вживалася як самостійно в прямому чи переносному значенні, так і в якості метафори, як складова термінологічних словосполучень, усталених зворотів, фразеологізмів (в тому числі порівнянь, прислів’їв), протиставних структур, а також як лагідне звертання до людини. Спираючись на дані “Старопольського словника”, “Словника польської мови XVI ст.”, “Словника польської мови” М.С.Б. Лінде та “Варшавського словника”, можна стверджувати, що семантична структура слова kwiat розвивалася шляхом появи нових, найчастіше термінологічних, спеціальних сполук (див. вище, напр., хімічні, дегустаторські, мисливські та ін. терміни за “Варшавським словником”), але й водночас шляхом занепаду певних значень слова kwiat (див. вище застарілі чи жартівливі значення за “Варшавським словником”).

Об’єднавши усі стереотипні риси квітки, виділені в досліджуваних словниках, можна так схематично представити її дефініцію: kwiat – {найкраща (→k.) і найпрекрасніша (→k.) запашна (→k.) частина (→ k.) рослини (→k.) білого (→k.) / червоного (→k.) / жовтого (→k.) кольору різноманітної форми (→k.), в якій містяться статеві органи (→k.), яка з’вляється перед плодом (→k.), квітне у визначену пору (→k.) протягом нетривалого проміжку часу (→k.), з якої бджоли збирають мед (→k.), яка може використовуватися в якості прикраси (→k.)} (→k.). У запропонованій схемі позначка (→ k.) означає таке використання лексеми kwiat, при якому актуалізується саме ця (вміщена в схематичній дефініції перед позначкою) риса квітки. Фігурні дужки перед позначкою (→ k.) символізують функціонування визначеної таким чином лексеми kwiat також у переносному значенні, мотивованому сукупністю названих рис. Як видно зі схеми, кожна риса квітки стала підставою для вторинного функціонування лексеми kwiat. Жодна її властивість не лишилася поза увагою носіїв польської мови.

Як зазначалося раніше, ця праця є лише першою з серії досліджень, а відтак відкриває чимало питань, відповісти на які буде необхідно в майбутньому.

 

Література

1. Бартминьский Е. Языковой образ мира: очерки по этнолингвистике.– Москва, 2005. 2. Bartmiński J. Definicja kognitywna jako narzędzie opisu konotacji słowa // L. Nepop-Ajdaczyć. Polska etnolingwistyka kognitywna.– Kijów, 2007.– S. 57–67. 3. Bartmiński J. O profilowaniu i profilach raz jeszcze // O definicjach i definiowaniu / Red. J. Bartmiński, R. Tokarski.– Lublin, 1993.– S. 269–75. 4. Bartmiński J., Niebrzegowska S. Profile a podmiotowa interpretacja świata // Profilowanie w języku i w tekście / Pod red. J. Bartmińskiego, R. Tokarskiego.– Lublin, 1998.– S. 211–224. 5. Linde M.S.B. Słownik języka polskiego.–Lwów, 1855.– T. 2. 6. Piekarczyk D. Kwiaty we współczesnym językowym obrazie świata.– Lublin, 2004. 7. Słownik języka polskiego / Ułożony pod red. J. Karłowicza, A. Kryńskiego i W. Niedźwiedzkiego.– Warszawa, 1900–1927.– T. II. 8. Słownik polszczyzny XVI wieku / Komitet redakcyjny: S. Bąk, S. Hrabec, W. Kuraszkiewicz, M.R. Mayenowa, S. Rospond, S.Saski, W. Taszycki, J. Woronczak. Redaktor tomu: M. Borecki.– Wrocław, Warszawa, Kraków, 1978.– T. XI. 9. Słownik staropolski / Pod red. S. Urbańczyka.– Wrocław, Warszawa, Kraków, 1960–1962.– T. III. 10. Słownik stereotypów i symboli ludowych / Koncepcja całości i redakcja: J. Bartmiński.– Lublin, 1996.– Ň. 1: Kosmos.– Cz. 1: Niebo, światła niebieskie, ogień, kamienie.; Ň. 1: Kosmos.– Cz. 2: Ziemia, woda, podziemie.– Lublin, 1999. 11. Wierzbicka A. Lexicography and Conceptual Analysis.– Ann Arbor, 1985.

В статье анализируются данные исторических и толковых словарей, представляющих лексику польського языка XV–ХІХ вв. На их основе автор реконструирует семантическую структуру лексемы kwiat XV–ХІХ в., изучает ее изменения в диахронии, выделяет стереотипные черты цветка и формулирует схематическую дефиницию.

The article analyzes data of historical and explanatory dictionaries, representing lexicon of the Polish language in the XV–XIX centuries. On this basis the author reconstructs semantic structure of a lexeme kwiat in the XV–XIX centuries, studies its changes in diachrony, allocates stereotypic characteristics of the flower and formulates a schematic definition.

Лідія Василівна Непоп-Айдачич. Стереотип квітки в польській мові та культурі (на матеріалі словників польської мови). Частина 1// Вісник Харківського национального університету ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2008, № 787 Серія філологія. – с. 63-67. (Київ, lidijanepop@yahoo.com)

На Растку објављено: 2009-10-10
Датум последње измене: 2009-10-10 08:54:43
 

Пројекат Растко / Словенска етнолингвистика